Антикорупційний фасад із гнилизною всередині: НАБУ знову в центрі гучного скандалу. Укрінфопрес.
Ключові тези:
Суд обрав запобіжні заходи двом співробітникам НАБУ.
Один із них — керівник регіонального підрозділу — підозрюється в пособництві державі-агресору.
Слідство виявило його участь у схемах незаконного експорту в рф.
Іншого детектива — Антона Олійника — підозрюють у зловживанні службовим становищем.
Обидва фігуранти можуть впливати на свідків та розслідування.
НАБУ вкотре демонструє глибоку внутрішню деградацію.
1. Судові рішення та обвинувачення
За клопотанням Київської міської прокуратури Печерський районний суд обрав запобіжні заходи двом представникам НАБУ.
Керівника дніпровського підрозділу НАБУ Руслана Магамедрасулова суд заарештував без права застави до 16 вересня 2025 року. Його підозрюють у пособництві державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 ККУ).
2. Схема співпраці з рф
Слідство стверджує, що Магамедрасулов, відповідаючи за діяльність НАБУ в прифронтових регіонах, сприяв нелегальному експорту технічної коноплі до рф, виступаючи посередником між покупцями в Дагестані та своїм батьком-підприємцем.
Таким чином він допомагав вести бізнес в інтересах росії під час війни, перебуваючи на державній службі у стратегічному антикорупційному органі.
Також виявлено зв’язки з екснардепом Федором Христенком, відомим за проросійськими симпатіями й зв’язками з ФСБ.
3. Другий фігурант: детектив Антон Олійник
Іншому співробітнику НАБУ — Антону Олійнику — суд обрав особисте зобов’язання. Йому заборонено залишати Київ, спілкуватися зі свідками, він зобов’язаний здати закордонний паспорт і регулярно з’являтися до слідчих.
Також суд відсторонив Олійника від посади, визнавши ризик його впливу на розслідування через службовий статус і коло зв’язків.
Цитати:
«Магамедрасулов сприяв економічній діяльності в інтересах рф у період повномасштабної війни» — з матеріалів слідства.
«Він мав прямий доступ до операцій НАБУ в прифронтових областях» — Київська міська прокуратура.
Критика НАБУ
Скандали у НАБУ, яке позиціонує себе як флагман боротьби з корупцією, перетворюються на системну проблему.
Організація, яка мала б викривати зрадників, сама вирощує агентів ворожих інтересів у своїх лавах.
Факти співпраці з рф, торгівлі на крові та використання посади для збагачення — це не поодинокі інциденти, а ознаки морального банкрутства установи, яка мала б бути зразком державної служби.
Висновок:
НАБУ дедалі більше втрачає довіру суспільства та міжнародних партнерів. Скандали з корупцією, торгівлею з ворогом і покриванням злочинів своїх співробітників вимагають негайної та повної реформи органу.
Якщо не провести рішучу “чистку”, бюро остаточно перетвориться на антикорупційного мертвохода, де правда — лише вивіска.
